Монтаж гідробар‘єра

Монтаж гідробар‘єра

Швидко зруйнувати конструкцію покрівельного матеріалу може пара та волога, що збирається в підпокрівельному просторі. Для того, щоб уникнути подібної ситуації варто використовувати підпокрівельні плівки, мембрани з гідро- парозахисними властивостями. До того ж, важливим фактором є правильність в роботі з гідро-, пароізоляційними системами і якість матеріалів, що використовуються. Популярні види мембран: – Паробар‘єр – це пароізоляційна ПВХ плівка, що захищає нижній шар утеплювача від пари, що утворюється всередині приміщення де мешкає людина. Паробар‘єр має з двох сторін водопроникну поверхню. 

Гідробар‘єр- гідроізоляційна плівка ПВХ, що захищає верхній шар утеплювача фасаду або покрівлі від негативного впливу вологи. Є трьохшаровим- цільне плівкове полотно, армуючий точковий повітряний нагрів і шар мікроперфорацію, що пропускає пар.Монтаж гідробар‘єру.

Лицьовою вважається сторона з мікроцеркуляцією, при укладанні вона повинна бути зовні. На цій же стороні можуть знаходитися чорні, червоні або зелені смуги. Непрямі розташовуються в 10 см. від краю, якщо вони є. Використовуються для горизонтального та вертикального орієнтування та нахлеста. Якщо ж, монтаж відбувається на іншу хвилю, нахлест рекомендується саме 10 см. Якщо непрямих немає – перфорацію шукають візуально. Варто рулон згортати так, щоб було зручно розгортати  перфорацію догори. Це дозволить без проблем знайти лицьову сторону, якщо рулон був розгорнутий до того. Монтаж гідроізоляційної плівки здійснюється механічним зшивачем скоб за допомогою нержавіючих та оцинкованих цвяхів з плоскими голівками. Мінімальний ухил скату для складання гідробар‘єрної плівки – 17 градусів.

Щодо монтажу, варто дотримуватися певних етапів: 

  • Плівка стелиться за конкретною конструкцією ( горизонтального в напрямку до гребня від окантовки).
  • Вертикальний нахлест 10 см допускається на скатах з різним ухилом, а горизонтальний від кута нахилу покрівлі: До 21 градуса рекомендується нахлест 20 см. Місце з‘єднання бажано укріпити стрічками АЛ-1. Від 20 градусів до 30-15 см. Більше 31 градуса – 10 см.
  • Під час укладання варто брати до уваги висоту провисання гідрозахисту – близько 2 см.
  • Максимальна відстань між кровками, до яких кріпиться плівка 1,2 метра.
  • Потрібно контролювати, щоб між утеплювачем та гідробар‘єром зберігався зазор в 2-4 см.
  • На завершення укладки гідроізоляційної плівки потрібно її посилити за допомогою допоміжної обрешітки – контррейок перетином 3 на 5 см, які пробиваються уздовж крокв і притискають гідробар‘єр. 
  • Бажано використовувати обрешітку просочену антисептиками, а контрарейки пробивати через прокладну стрічку. Вірно укладена плівка досягає окантовки, нижня кромка з‘єднується з жолобом даху і капельником. А в області коника залишається зазор для забезпечення вентиляції (5 см). 

Монтаж паробар‘єра.

  • Розрізняються вертикальний та горизонтальний монтаж. Паробар‘єр кріпиться з внутрішньої сторони теплоізоляційного шару до несучих кроків.
  • Під час монтажу використовується механічних зшивач скоб. Застосовуються оцинковані цвяхи, що мають плоскі голівки.
  • Під час укладання треба дотримуватися нахлесту в 10 см. 
  • Кріпильні отвори та стики варто закривати сполучною стрічкою АЛ-1.
  • Після укладання плівку потрібно закріпити брусками з антисептиками. 

Особливості монтажу паробар‘єра

Якщо встановлювати будь-який декоративний матеріал, до прикладу, підшиву або гіпсокартон, потрібно прокласти дерев‘яні рейки, щоб кріпильні отвори були в цих матеріалах. Під час роботи варто бути обережним, зокрема при укладанні парозахисного шару на плоских досках потрібно слідкувати за послідовністю прокладання шарів, щоб не пошкодити плівки матеріалу, що стелиться наступним. 

Для того, щоб отримати якісний результат потрібно в обов‘язковому порядку дотримуватися всіх правил в монтажі та забезпечити тепле та сухе повітря в приміщенні. Це забезпечить надійсність, довговічність покрівельного пирога.